Турецкий вокзал
Беэр Шева Израиль
Паровоз 70414

Турецкая железнодорожная станция Беэр-Шева

Беер-Шева, древняя Вирсавия, стояла и стоит на перекрестке дорог. Это понимали и османы, владычествующие на земле Израиля много веков. С началом промышленного ХХ века они построили железнодорожные пути, соединяющие север и юг Палестины. Но не надо думать, что турки думали о благополучии жителей города. Их целью был захват или, на крайний случай, блокировка Суэцкого канала – стратегически важнейшего объекта. Надо было снабжать армию и продовольствием, и боеприпасами, и свежими силами. Не на верблюдах же в самом деле их возить? Поэтому османы построили ветку до Беер-Шевы, и другую до Бейт-Хануна. Руководство строительством осуществлял Генрих Мейснер, известный немецкий инженер. Вместе обе ветки стали называется Египетскими. Они должны были помочь османам добраться до Египта и вожделенной цели – Суэцкого канала. Но не сложилось, дорога на Синайский полуостров так и не была построена. Через девять месяцев после начала строительства движение по железнодорожному полотну было открыто. Железнодорожная станция в Беер-Шева на долгое время стала стратегическим объектом.
Вокзал  в Беер-Шеве был  открыт  в 1915 году, в самый разгар Первой мировой войны. В комплекс   входило здание вокзала, железнодорожное депо, водонапорная башня и дом начальника станции. Все построено в традиционном османском промышленном стиле и сохранило свой вид до нашего времени.
Второй период в существовании железнодорожного комплекса начался с приходом в эти места англичан. После сражения за Беер-Шеву, в котором победили британские войска, железнодорожное полотно было расширено. Англичане преследовали свои цели и соединили Беер-Шеву с прибрежной железнодорожной линией и таким образом получили выход к Средиземному морю. Однако была проблема: колея дороги была нестандартной. Использование такой линии было слишком дорого и неудобно, поэтому в 1927 году ее закрыли.
После образования государства Израиль компания «Израильские железные дороги» реконструировали старую дорогу. Но доводить ее до старой станции не стали. Так история активной жизни старого вокзала закончилась и началась новая его страница – он стал музеем.
В 1991 году правительство внесло в список объектов культурного наследия турецкий вокзал, а в 2013 открылся небольшой музей, посвященный теме железных дорог. Начало музею положило приобретение паровоза, сделанного в Англии. Такие паровозы эксплуатировались в Израильскими железными дорогами в первой половине ХХ века. Казалось, что интересного в паровозе? Тем не менее он стал символом перехода от старого к новому, символом прощания с определенным этапом развития страны. В 50-х годах была песня, рассказывающая о последнем пути старого паровоза от вокзала Беер-Шевы в железнодорожное депо, называлась она «Песня о локомотиве». Номер машины – 70414. Локомотив-памятник в память о тех временах носит тот же номер. На индивидуальной экскурсии вы можете узнать еще очень много интересного, особенно если придете с детьми.
На вокзале стоит памятник турецким солдатам, погибшим в том же сражении, что и британские солдаты, похороненные на мемориальном кладбище в Беер-Шева. Вечный покой обрели здесь 298 человек. Скромная стела напоминает о людях, отдавших жизнь за идеалы, пусть и чужие. Войны – всегда горе и страдания. Здесь, где мирная жизнь была редкостью, знают непонаслышке об этом. Памяти достойны все. Открыт памятник в 2008 году совместно израильскими и турецкими властями, рядом – бюст Ататюрка – основателя современного турецкого государства, сказавшего однажды: «Мир дома – мир во всем мире». Символично, что эти слова выбиты на камне именно здесь, где пролилось так много крови.

Турецька залізнична станція Беер-Шева

Беер-Шева, стародавня Вірсавія, стояла і стоїть на перехресті доріг. Це розуміли і османи, що панують землі Ізраїлю багато століть. З початком промислового ХХ століття вони збудували залізничні колії, що сполучають північ та південь Палестини. Але не треба думати, що турки думали про добробут мешканців міста. Їхньою метою було захоплення або, на крайній випадок, блокування Суецького каналу – стратегічно найважливішого об'єкта. Потрібно було постачати армію і продовольством, і боєприпасами, і свіжими силами. Чи не на верблюдах справді їх возити? Тому османи збудували гілку до Беер-Шеви, та іншу до Бейт-Хануна. Керівництво будівництвом здійснював Генріх Мейснер, відомий німецький інженер. Разом обидві гілки стали називатися єгипетськими. Вони мали допомогти османам дістатися Єгипту і жаданої мети – Суецького каналу. Але не склалося, дорога на Синайський півострів так і не була збудована. Через дев'ять місяців після початку будівництва рух по залізничному полотну було відкрито. Залізнична станція Беер-Шева на довгий час стала стратегічним об'єктом.
Вокзал у Беер-Шеві був відкритий у 1915 році, у розпал Першої світової війни. До комплексу входила будівля вокзалу, залізничне депо, водонапірна вежа та будинок начальника станції. Все побудовано у традиційному османському промисловому стилі та зберегло свій вигляд до нашого часу.
Другий період у існуванні залізничного комплексу розпочався з приходом у ці місця англійців. Після бою за Беер-Шеву, в якому перемогли британські війська, залізничне полотно було розширено. Англійці мали на меті і з'єднали Беер-Шеву з прибережною залізничною лінією і таким чином отримали вихід до Середземного моря. Проте була проблема: колія дороги була нестандартною. Використання такої лінії було надто дорогим і незручним, тому в 1927 році її закрили.
Після створення держави Ізраїль компанія «Ізраїльські залізниці» реконструювали стару дорогу. Але доводити її до старої станції не стали. Так історія активного життя старого вокзалу закінчилася і почалася його нова сторінка – він став музеєм.
У 1991 році уряд вніс до списку об'єктів культурної спадщини турецький вокзал, а в 2013 році відкрився невеликий музей, присвячений темі залізниць. Початок музею поклав придбання паровоза, зробленого Англії. Такі паровози експлуатувалися в Ізраїльській залізниці у першій половині ХХ століття. Здавалося, що цікавого у паровозі? Проте він став символом переходу від старого до нового, символом прощання з певним етапом розвитку. У 50-х роках була пісня, що розповідає про останній шлях старого паровоза від вокзалу Беер-Шеви до залізничного депо, називалася вона «Пісня про локомотива». Номер машини – 70414. Локомотив-пам'ятник на згадку про ті часи носить той самий номер. На індивідуальній екскурсії ви можете дізнатися ще багато цікавого, особливо якщо прийдете з дітьми.
На вокзалі стоїть пам'ятник турецьким солдатам, які загинули в тій же битві, що британські солдати, поховані на меморіальному цвинтарі в Беєр-Шева. Вічний спокій здобули тут 298 людей. Скромна стела нагадує людей, які віддали життя за ідеали, нехай і чужі. Війни – завжди горе та страждання. Тут, де мирне життя було рідкістю, знають про це. Пам'яті гідні усі. Відкрито пам'ятник у 2008 році спільно ізраїльською та турецькою владою, поруч – бюст Ататюрка – засновника сучасної турецької держави, яка одного разу сказала: «Світ удома – мир у всьому світі». Символічно, що ці слова вибито на камені саме тут, де пролилося так багато крові.

Мустафа  Ататюрк вокзал Беэр-Шева

          

Мустафа  Ататюрк вокзал Беэр-Шева