Иерусалим - Церковь святого креста
Шота Руставели

Греческая церковь св. креста в Иерусалиме

Церковь святого креста – является одним из самых известных монастырей на святой земле. По преданию, он основан на месте, где произрастало древо, из которого был собран крест для распятия Иисуса Христа. Это один из самых древних монастырей, даже точное время его основания не известно. Находится он в Западном Иерусалиме, раньше в этом районе жили только иудеи, сейчас и христиане, православные арабы, последователи греческой православной церкви. По Ветхому завету, древо, из которого сделали крест, взрастил Лот, замаливая грехи. 33 года он поливал сухие посохи, данные ему Авраамом, и наконец они дали побеги – на одном стволе три ветви: кедра, сосны, кипариса. Это был символ троицы. В монастыре, в крипте находится отверстие – главная святыня этого места – след от того дерева. Верующие приходят сюда помолиться и прикоснуться к святыне.
Возникновение обители связывают с именем Константина, римского императора, сделавшего очень много для поиска и сохранения святынь христианства. Это примерно IV  век нашей эры. Но никаких доказательств не было. Другие свидетельства связывают возникновение монастыря с царями Иверии, пришедшими в Святую землю в VI веке. Они заложили монастырь во имя Христа и св ознаменования своего пребывания в Иерусалиме. Какая из версий правильная, неизвестно. Уже в наши дни проводилась реставрация мозаик, в том числе и великолепного мозаичного пола. Верхний слой бережно сняли, а под ним обнаружили еще один, более древний. И вот он относился к VI веку. Поэтому ученые могут точно сказать, что в период византийцев монастырь уже был построен. Потом земли Иерусалима захватили арабы, и обитель была заброшена. Вообще, это место много раз переходило из рук в руки. Сегодня монастырь принадлежит греческой православной церкви. Кого здесь только не было! И византийцы, и арабы, и турки (основавшие в XIII веке школу для дервишей), и крестоносцы, поселившие здесь монахов-католиков…  в то время монастырь и храм называли Иберийским, или в русской огласовке, Иверским. Это был центр грузинской диаспоры. В 60-годы ХХ века сюда приехали грузинские ученые и культурологи, искать следы пребывания иверийского монашества на Святой земле. Они нашли грузинские надписи, сохранившиеся с начала нашего тысячелетия.  
Архитектура монастыря впечатляет: мощные крепостные стены, выложенные из крупных камней-блоков, башни, узкие окна-бойницы. Это еще с тех времен, когда храмы были не только местом молитвы, но и местом обороны. В монастыре единственная низкая дверь, выбитая прямо в камнях, и только пригнувшись, можно попасть в обитель. Монастырь вообще выглядит очень сурово, как будто сошел с иллюстраций средневековых летописей.
Но есть у монастыря поэтичная легенда. Связана она с именем великого грузинского поэта Шота Руставели. Он и царица Тамар любили друг друга, но вместе не могли быть: разница в положении, в происхождении… Их разделяло очень много. После разрыва с возлюбленной Шота пришел в Иерусалим в обитель святого креста и стал монахом. Но это еще не конец истории. Царица, всю свою жизнь тоскуя по возлюбленному, завещала скрыть место своего погребения. Люди до сих пор верят, что она вернулась к поэту, и они обрели свое счастье. Да же если это не так, то хочется верить в великую силу любви.

Церква святого хреста Иерусалим

Церква святого хреста - є одним з найвідоміших монастирів на святій землі. За переказами, він заснований на місці, де виростало дерево, з якого був зібраний хрест для розп'яття Ісуса Христа. Це один з найдавніших монастирів, навіть точний час його заснування невідомо. Знаходиться він в Західному Єрусалимі, раніше в цьому районі жили тільки іудеї, зараз і християни, православні араби, послідовники грецької православної церкви. За Старого завіту, древо, з якого зробили хрест, виплекав Лот, замолюючи гріхи. 33 роки він поливав сухі палиці, дані йому Авраамом, і нарешті вони дали пагони - на одному стовбурі три гілки: кедра, сосни, кипариса. Це був символ трійці. У монастирі, в крипті знаходиться отвір - головна святиня цього місця - слід від того дерева. Віруючі приходять сюди помолитися і доторкнутися до святині.
Виникнення обителі пов'язують з ім'ям Костянтина, римського імператора, який зробив дуже багато для пошуку і збереження святинь християнства. Це приблизно IV століття нашої ери. Але ніяких доказів не було. Інші свідчення пов'язують виникнення монастиря з царями Иверии, які прийшли в Святу землю в VI столітті. Вони заклали монастир в ім'я Христа і св відзначення свого перебування в Єрусалимі. Яка з версій правильна, невідомо. Уже в наші дні проводилася реставрація мозаїк, в тому числі і чудового музичного статі. Верхній шар дбайливо зняли, а під ним виявили ще один, давніший. І ось він ставився до VI століття. Тому вчені можуть точно сказати, що в період візантійців монастир вже був побудований. Потім землі Єрусалима захопили араби, і обитель була занедбана. Взагалі, це місце багато разів переходило з рук в руки. Сьогодні монастир належить грецькій православній церкві. Кого тут тільки не було! І візантійці, і араби, і турки (що заснували в XIII столітті школу для дервішів), і хрестоносці, оселився тут ченців-католиків ... в той час монастир і храм називали Іберійського, або в російській огласовці, Іверським. Це був центр грузинської діаспори. У 60-роки ХХ століття сюди приїхали грузинські вчені і культурологи, шукати сліди перебування іверійского чернецтва на Святій землі. Вони знайшли грузинські написи, що збереглися з початку нашого тисячоліття.
Архітектура монастиря вражає: потужні кріпосні стіни, викладені з великих каменів-блоків, вежі, вузькі вікна-бійниці. Це ще з тих часів, коли храми були не тільки місцем молитви, але і місцем оборони. У монастирі єдина низька двері, вибита прямо в каменях, і тільки пригнувшись, можна потрапити в обитель. Монастир взагалі виглядає дуже суворо, як ніби зійшов з ілюстрацій середньовічних літописів.
Але є у монастиря поетична легенда. Пов'язана вона з ім'ям великого грузинського поета Шота Руставелі. Він і цариця Тамар любили один одного, але разом не могли бути: різниця в положенні, в походженні ... Їх розділяло дуже багато. Після розриву з коханою Шота прийшов в Єрусалим в обитель святого хреста і став ченцем. Але це ще не кінець історії. Цариця, все своє життя сумуючи за коханим, заповіла приховати місце свого поховання. Люди досі вірять, що вона повернулася до поета, і вони знайшли своє щастя. Так само якщо це не так, то хочеться вірити у велику силу любові.

Фото Иерусалим церковь св. креста

          

Видео Иерусалим церковь св. креста