Тель Арад
Израильское царство

Тель Арад национальный парк

В Израиле очень много мест, являющихся археологическими заповедниками. Раскопки ведутся практически везде, и всегда находится что-то интересное. Таковы тель Беер-Шева, уникальный Кумран, знаменитая великая Масада. И каждый из них уникален, каждый подарил современному человечеству частичку знания об их предках, раскрыл их жизнь со своей стороны.
Тель Арад (тель – библейский холм) почти на границе Негева и Иудейской пустыни не менее удивителен. Дело в том, что подтвержденная история иудаизма начинается с II – III века нашей эры. Подтвержденная – значит задокументированная. Конечно, в свитках говорится, что иудаизм как религия существовал тысячелетия. Но никаких, так сказать, материальных подтверждений не было. Но когда археологи раскопали Тель Арад, эти свидетельства появились. Начались работы в 1962 году, и сразу же принесли открытия. Всего археологи раскопали два города, один бронзового века, ханаанский, другой, относящийся к IX веку до нашей эры, и это был город иудеев. Ханаанскому поселению пять тысяч лет. В нем был дворец правителей, был храм ханаанских божеств (сегодня неизвестно, кому был посвящен храм), были дома жителей, торговые ряды. Город был богатым и для того времени крупным. Самое любопытное, что нашли археологи, - это система водоснабжения. Тель Арад находится в одном из самых засушливых мест Израиля, и жители города собирали каждую каплю воды в вместительный глубокий колодец, аккуратно выложенный камнем. Все было устроено так, что ни одна капля воды не пропадала. Все это говорило  о хорошо развитой цивилизации в то время. В ханаанском городе даже есть типовой квартал! Это с десяток домов, построенных по одному проекту: крыша – навес, окруженная невысокими стенами, вокруг скамьи по периметру, в центре столб, поддерживающий крышу, и очаг. Вот такой привет современным архитекторам от древних. Арад, еще тот, ханаанский, упоминается в Библии как возможная причина изменения пути евреев на Святую землю. Евреи не смогли взять Арад и повернули в другом направлении. Пришлось обходить Мертвое море, а не идти через Негев и Беер-Шеву. Потом город был заброшен.
Арадский храм – это уже другая история. За стенами города, на высоком холме археологи раскопали иудейский храм, даже не совсем храм, а скинию, храм походный. И на сегодняшний день это древнейшее святилище иудаизма. Строился, по-видимому, одновременно с храмом в Иерусалиме. Он имеет те же пропорции, жертвенник из камня, внутренний двор. В самом святом месте храма находился ковчег (его копия, конечно) со свитком Торы и два камня, котрые олицетворяли Бога Иегову и его супругу Ашеру. Это были отголоски многобожия, идолопоклонства. Для Арада кончилось это плохо. Царь Иосия, жестоко искоренявший все отголоски язычества и многобожия, повелел разрушить все храмы, так или иначе сохранявшие эти явления. Сюда попал и Арадский храм. Но жители оказались умнее: они не разрушили святилище, а аккуратно засыпали его. А археологи в 1962 году нашли его почти нетронутым. Спасибо за это жителям Арада. После изгнания евреев сюда пришли представители других культур: всего 12 культурных слоев насчитали здесь археологи. Древнеримская, эллинистическая, византийская, арабская… окончательно это место покинуто было в восьмом веке нашей эры. Жизнь вернулась во второй половине ХХ века, был построен новый Арад. Так новое соединилось с древним, и эти культуры обогатили друг друга.

В Ізраїлі багато місць, які є археологічними заповідниками. Розкопки ведуться практично скрізь, і завжди є щось цікаве. Такими є тіль Беер-Шева, унікальний Кумран, знаменита велика Масада. І кожен із них унікальний, кожен подарував сучасному людству частинку знання про їхніх предків, розкрив їхнє життя зі свого боку.
Тель Арад (тель – біблійний пагорб) майже на кордоні Негева та Юдейської пустелі не менш дивовижний. Справа в тому, що підтверджена історія іудаїзму починається з ІІ – ІІІ століття нашої ери. Підтверджена означає задокументована. Звісно, ​​у свитках говориться, що юдаїзм як релігія існував тисячоліття. Але жодних, так би мовити, матеріальних підтверджень не було. Але коли археологи розкопали Тель-Арад, ці свідчення з'явилися. Почалися роботи у 1962 році, і одразу ж принесли відкриття. Усього археологи розкопали два міста, одне бронзового віку, ханаанський, інше, що відноситься до IX століття до нашої ери, і це було місто юдеїв. Ханаанському поселенню п'ять тисяч років. У ньому був палац правителів, храм ханаанських божеств (сьогодні невідомо, кому був присвячений храм), були будинки жителів, торгові ряди. Місто було багатим і на той час великим. Найцікавіше, що знайшли археологи, – це система водопостачання. Тель Арад знаходиться в одному з найпосушливіших місць Ізраїлю, і жителі міста збирали кожну краплю води до місткої глибокої криниці, акуратно викладеної каменем. Все було влаштовано так, що жодна крапля води не пропадала. Все це говорило про добре розвинену цивілізацію на той час. У ханаанському місті навіть є типовий квартал! Це з десяток будинків, збудованих за одним проектом: дах – навіс, оточений невисокими стінами, навколо лави по периметру, у центрі стовп, що підтримує дах, та вогнище. Ось такий привіт сучасним архітекторам від давніх. Арад, ще той ханаанський, згадується в Біблії як можлива причина зміни шляху євреїв на Святу землю. Євреї не змогли взяти Арад та повернули в іншому напрямку. Довелося оминати Мертве море, а не йти через Негев та Беєр-Шеву. Потім місто було покинуто.
Арадський храм – це інша історія. За стінами міста, на високому пагорбі, археологи розкопали іудейський храм, навіть не зовсім храм, а скинію, храм похідний. І на сьогоднішній день це найдавніше святилище юдаїзму. Будувався, мабуть, одночасно з храмом у Єрусалимі. Він має ті ж пропорції, жертовник із каменю, внутрішній двір. У найсвятішому місці храму знаходився ковчег (його копія, звичайно) з сувій Тори і два камені, які уособлювали Бога Єгову та його дружину Ашеру. Це були відлуння багатобожжя, ідолопоклонства. Для Арада скінчилося це погано. Цар Йосія, який жорстоко викорінював усі відлуння язичництва і багатобожжя, наказав зруйнувати всі храми, які так чи інакше зберігали ці явища. Сюди потрапив і храм Арадський. Але мешканці виявилися розумнішими: вони не зруйнували святилище, а акуратно засинали його. А археологи 1962 року знайшли його майже незайманим. Дякую за це жителям Арада. Після вигнання євреїв сюди прийшли представники інших культур: лише 12 культурних верств нарахували тут археологи. Давньоримська, елліністична, візантійська, арабська ... остаточно це місце покинуто було у восьмому столітті нашої ери. Життя повернулося у другій половині ХХ століття, було збудовано новий Арад. Так нове поєдналося із давнім, і ці культури збагатили одна одну.

Существования Иудеи Тель Арад

            

Упоминаемый в Библии Арад